"Відлітають від рідного порогу..."

Пора найкраща – юність золота,
Коли так легко стеляться літа.
І мрії в серці квітнуть осяйні
І ще думки не визріли сумні.
Ще мало вами пройдено доріг,
А от шкільний позаду вже поріг!
Чимало часу – 9 літ
Ви тут навчались, пізнавали світ.
Вели дискусії про вічне і земне
Й не вірили, що швидко час мине.
Той час минав під маминим крилом,
ЇЇ зігрітий ласкою й теплом.
Та вже дитинства безтурботні сни
На жаль, минулись в розпалі весни.
І хоч-не-хоч, а треба торувати
Стежину власну з батьківської хати.
І з вдячністю вклонитись вчителям,
Вклонитись рідним нивам і гаям
І йти життям, проте й не забувати
Стежок отих до батьківської хати.І пам'ятати завжди й повсякчас
Про школу рідну, що зростила вас.
І вчителів, і друзів, і батьків
Не забувати з відстані років.
Нехай тала́нить вам у майбутті,
І хай збуваються всі мрії золоті!
Хай радість вам життя дарує,
Щоб посміхались ви весь час,
Любов і злагода панує,
Й достаток повниться щораз,
Щоб ви добра мали багато,
А доля квітла, наче сад,
І щоб на вас із неба падав
Лише щасливий зорепад!
Шановні випускники! Що вам побажати
На порозі нового життя?
Перш за все: цінуйте батька й матір,
Не жалійте їм свого тепла.

Не робіть нікому зла і кривди,
За добро добром спішіть віддать.
Не чиніть ще зради Батьківщині:
На чужині щастя не зазнать.
Не забудьте мову калинову,
Пам'ятайте мамині пісні.
Згадуйте хоч інколи про школу:
Тут лишились роки золоті.
Не цурайтесь праці ніякої,
Бо краса людини лиш в труді.
Дбайте про добробут України:
Хай же стане щастя на землі.
Хай щастить вам завжди і в усьому.
Не зазнайте горя і біди.
Майте друзів вірних на дорозі,
З ними легше по житті іти.

В добру путь, Випускники!