Вечір зустрічі з випускниками

«З поверненням до рідного гнізда…»

Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло.

І річка вдаль приваблива біжить,

А поле травами розквітло.

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної безкраю!

Там наймиліша стежка пролягла,

Лиш вороття туди немає.

Там велетні дерева до небес,

Струмочки чисті, гомінливі,

Повсюди стільки казки і чудес…

Там ми були такі щасливі!

В дитинстві все яскраве і дзвінке,

Уміє серце милувати.

А малинове сонечко таке,

Що у словах не передати.

А неба синь нас кликала в політ,

Там чисті роси, найсвітліші.

Там вперше пізнавали дивосвіт,

Й були, мабуть, найщасливіші!...

    … У різні куточки світу закинула їх доля… Все рідше мають вони змогу спілкуватися один з одним… Та є в календарі день, коли випускники злітаються із різних куточків землі до своєї рідної школи…

   Чим далі від нас шкільні роки , тим теплішими і ціннішими стають спогади про школу.   І так прекрасно, що існує давня традиція, щороку збирати випускників різних років на вечір зустрічі у стінах рідної школи. У Малокучурівському НВК ось уже багато років поспіль не порушується традиція збирати усю велику шкільну родину.    

          1 лютого у теплій атмосфері справді родинного свята зібрались у актовій залі колишні випускники школи, а тепер вчителі, водії, інженери, будівельники, медичні працівники, бізнесмени – усі знавці своєї справи.  Радо зустріла наша школа своїх випускників. Теплі слова ведучих Підлубної Наталії Василівни та Лизун Антоніни Анатоліївни (педагогів-організаторів) були звернені до всіх вчителів та гостей, які були присутні на святі. Всіх хто знаходився у залі, вітали бурхливими, вдячними оплесками. Учні школи підготували святковий концерт для випускників. Пам'ять про тих  однокласників і вчителів, які не змогли прийти на зустріч, бо відійшли у вічність, вшанували хвилиною мовчання.

         У привітальному слові директор школи Кушнірик Надія Ярославівна підкреслила, що незважаючи на давню історію, школа іде в ногу з часом. Серед досягнень школи щорічні перемоги у районних та обласних конкурсах, предметних олімпіадах.

• І звичайно,- наголосила Надія Ярославівна,- найбільша гордість школи -  це ви, наші випускники, наш цвіт, завдяки якому школа і буде процвітати.  Кушнірик Н. Я. з радістю та гордістю відмітила потужній, позитивний розвиток школи, а також із привітанням висловила надію, що прекрасна традиція зустрічі із випускниками буде продовжуватись і надалі.

          На святі були присутні випускники таких років: 1980, 1985, 1990, 1995, 2000, 2005, 2010 та 2015. Учні школи разом із класними керівниками (Яківчик Н. В., Гуславська Л. М. та Дупешко Н. М.) та педагогами-організаторами (Підлубна Н. В. та Лизун А. А.) підготували різнобарвну концертну програму для присутніх. Виступали також танцювальні колективи різних вікових категорій, керівником яких є Петришина Валентина Вікторівна. Музичний супровід свята надав вчитель музичного мистецтва Негрич Михайло Іванович.

       За далекими порогами юності залишилася рідна школа. Та світліше стає серед цього невпинного бігу робочих буднів, серед невідкладних справ, коли знаєш, що у рідному селі, серед помужнілих роками ровесників, малиново зоріють неповторні юнацькі спомини і ясніють вікна рідної школи, які звуть лебединою піснею далекого шкільного дзвоника. У  гербарію  пам'яті  роки,  проведені  за  шкільною  партою,  є   найяскравішими, найдухмянішими  квітами.  Кожна  пелюсточка,  дарма  що  підсушена  плином  часу,  дихає  дитинством,  кожна  стеблина,  дарма  що  скручена  досвідом,  утраченою  безтурботністю,  випромінює  життя. Серед гостей – випускників нашої школи – є люди, які займають високі посади. Не можна не пишатися і не приклонятися перед тими випускниками, які знайшли своє місце в житті, стали добрими спеціалістами і шанованими людьми. Випускники  – це яскраві зірки, які засвітилися на шкільному небосхилі в день вступу кожного у школу і залишаться в пам’яті школи назавжди.

         Життя наче потяг, зупинка під назвою  "ШКОЛА”.  А далі  - у кожного свій маршрут, свої життєві далі і зупинки, свої пасажири, свої болі й тривоги,  радощі  й успіхи,  та в усіх випускників школи  була спільна зупинка.  І хоч немає станції, де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою  «ШКОЛА» завжди їм  раді.

         Завершилася урочиста  частина  вечора. Далі в програмі були  зустрічі. Таке   довгождане   спілкування  зі  своїми  учителями,  однокласниками. Шкільні    коридори, якими колись, проходили випускники, довго гомоніли по класах, сидячи за шкільними партами. Довго у той незабутній вечір не стихало у школі. Вона  вирувала, наче  вулик...

Між дорослістю й дитинством

Ні казок, а ні мостів.

Та лишаються на пам’ять

Спогади шкільних років!